Спілка жінок Херсонщини

За мир, добробут та щасливе майбутнє наших дітей!

Арт-проєкт про рак молочної залози: вийти зі ступору і не боятися!

Вона 12 років пропрацювала в клініці «Фюрт» (Німеччина), у відділенні, яке спеціалізувалося на лікуванні раку грудей. У неї німецька медична освіта та диплом, німецьке громадянство, але українська велика душа. І саме вона все одно потягнула її до Херсону, щоб не лише змінювати усталену медичну систему, а й відношення до онкохворих херсонців. Ми записали інтерв’ю з цією унікальною жінкою. Знайомтеся, Наталія Цвігун, співробітниця Медичного центру «Taurt Medical», яка днями відкрила незвичну інсталяцію в ХДУ, тим самим розпочавши Рожевий жовтень у Херсоні.

Наталіє, ваш арт-проєкт з гіпсових зліпків молочних залоз став досить не звичною інсталяцією для містян. Багато в кого вона викликає спірні відчуття…

Так, наше суспільство не готове до діагнозу «рак». У нас, якщо рак – то це вже «все»… На Заході, де мені довелося працювати, сприйняття проблеми зовсім інше. Вперше подібну виставку я зробила у фюртській клініці, де працювала з жінками, хворими на рак молочної залози. Ми з пацієнтками плакали і сміялися, сподівалися і переживали непрості часи в очікуванні ремісії. Бували й рецидиви… Вони ставали моїми моделями. Кожен із цих зліпків був особливим своїм наповненням, своєю історією. А коли була створена інсталяція, ми з нею об’їхали навколишні лікарні, нас запрошували з презентаціями на різні конференції. Це була справжня подія, бо суспільство було до неї готове.

Ви забрали ці експонати в Україну?

Зараз експонати, зроблені в Німеччині, розміщуються в кабінеті первинного огляду фюртської клініки. Відвідувачі відділення боротьби з раком грудей їх бачать в кабінеті первинного огляду. Тобто, одразу, переступивши поріг клініки. Пацієнти, їхні діти, чоловіки, усі вони бачать експонати і розуміють, що рак молочної залози – це зовсім поруч, а люди, хворі на рак грудей, - серед нас.

Як сприйняли ідею створення арт-виставки в Херсоні?

Довго не наважувалася зробити щось подібне в Херсоні. А потім я звернулася до Ірини Сокур, головлікаря онкодиспансеру, з пропозицією зробити щось подібне. Вона зніяковіла, бо теж не очікувала, що таким способом можна говорити про профілактику раку грудей. Але потім погодилася і допомогла мені з жінками-моделями. Це були не тільки хворі на рак молочної залози, а й медперсонал, родичі і близькі хворих. Було складніше працювати, ніж в Німеччині, бо тут усі ми якось не готові до нетрадиційних підходів. Та усі, хто погодилися на участь в цьому проекті, пройнялися необхідністю змінювати уявлення про хворобу, щоб люди замислилися над коректною поведінкою, вчасною діагностикою та лікуванням.

Які історії херсонських моделей вам найбільше запамяталися?

Важко сказати. Був випадок, коли я робила зліпок грудей, а жінка зовсім говорити не хотіла, бо не вірила у власне одужання. Цей експонат у мене виконаний в чорних кольорах. А ще була жінка, яка радо погодилася стати моделлю, і весь час говорила про потребу миру, бо там, на передовій, служить її близька людина. Зліпок теж вийшов тематичний. В цій інсталяції головне не техніка, а історія. Я не професійний художник. Тому не треба дивитися на виставку буквально, як на мистецькі експонати. Це скоріше моя ініціатива, прагнення сказати усім довкола: візьміть свою сестру, доньку, маму, дружину і відведіть до лікаря.

Вийшло дуже тонко… Думаю, виставка вразить багатьох.

Теж на це сподіваюся. Треба виходити з усталених рамок. Всі ми різні, маємо унікальні характери, зовнішність, погляди на життя. Йдемо вулицею і ніхто з перехожих не бачить, чим ми живемо. Бо основний біль ховається під одягом… Відсутність грудей так просто не помітиш. Тому й складається враження, що рак – це поодиноко. Насправді ж, рак зовсім поруч. І він помолодів. Якщо раніше це була хвороба бабусь, то зараз все більше хворіють молоді люди. Тому тішуся з того, що виставка моїх робіт зараз проходить в ХДУ, бо молодь бачить її щодня. Головне, щоб ці молоді люди усвідомили, що життя – це найцінніше, що ми маємо.

Був страх, що виставку не сприймуть?

Звичайно, страх несприйняття був. Та все одно хотілося донести херсонцям, що час змін прийшов. Бачимо, що експонати, на яких жіночі груди без лівої чи правої молочної залози, викликають певний ступор у глядачів. По-суті, це оголеність проблеми, яка підіймається. Серед нас є люди, які втратили молочну залозу, але вибороли життя. І вони теж хочуть, щоб їх сприймали коректно. Також є зліпки грудей здорових жінок, як нагадування, що все можна виправити. Тому, починати треба із власної свідомості. Якщо хоч комусь ця виставка відгукнулася, хоч хтось відвідає лікаря – вважатиму, що все було не дарма.

Щоб Ви побажали херсонським жінкам?

Бути здоровими. І дбати про власне здоровя.

822

Спілка жінок Херсонщини

Акції та заходи

КОМЕНТАРІ